Пам’ятаймо, що новий рік – це не просто новий початок, а продовження колекції нашого життя, яка постійно розширюється.
Минають останні дні 2023 року, і до нас приходить знайоме відчуття. Ми розмірковуємо над обіцянками, які ми порушили, бажаннями, які так і не виконали, роботою, яку ще належить зробити, і бажаннями, які дорогі нам у серці. Цей інтроспективний танець навколо плину часу, мабуть, ніде так яскравий, як у новорічну ніч – ніч, коли незворотний тягар минулого зустрічається з непередбачуваним горизонтом майбутнього.
Саме в такі ночі глибоко відгукуються слова св. Августина. Для Августина час — це далеко не лінійна прогресія — простий марш від точки А до точки Б. Він бачив це як distentio animi, «розширення розуму». Коротко кажучи, distentio animi є розтягуванням і перетягуванням нашої свідомості між минулим, теперішнім і майбутнім. Ця «розширеність», стверджував він, була самою суттю нашого людського досвіду, постійною взаємодією між пам’яттю, сприйняттям та очікуванням.
Напередодні нового року цей августинова структура виглядає особливо гострою. Ми стоїмо на роздоріжжі. Минулий рік залишився позаду дещо закритою книгою. Майбутнє, розгорнутий сувій, наповнений можливостями та потенційними загрозами. З різним ступенем жалю чи задоволення ми пам’ятаємо дані та порушені обіцянки, пройдені та непройдені шляхи. Розтягнення розтягується, повертаючи нас до вивчених уроків і зроблених помилок, водночас відкидаючи нас до невідомої місцевості наступного року.
Ця напруга між необоротним і непередбачуваним є суттю наших стосунків із часом. Минуле, одного разу пережите, не можна скасувати. Це фіксована точка, закарбована в нашій пам’яті. Майбутнє залишається фантазією, вічно недосяжним, але манить нас вперед шепотом про нові починання.
Однак Августин запропонував проблиск надії серед цього парадоксу. Він, який колись був найбільшим прокрастинатором, зрозумів, що в розтягнутості розуму криється сила теперішнього моменту. Саме в цей швидкоплинний уламок часу (hac hora, «саме зараз» часу) ми можемо по-справжньому діяти, по-справжньому вибирати і, зрештою, формувати власне майбутнє. У новорічну ніч, коли тягар минулого та невизначеність майбутнього тиснуть на нас, послання Августина має значну вагу.
Замість того, щоб бути паралізованими незворотним або приголомшеними непередбачуваним, Августин запрошує нас зосередитись на сьогоденні, щоб (1) визнати уроки минулого, (2) звільнитися від його тягарів і (3) зробити відкритий крок у майбутнє, з відкритими очима та відкритим серцем. Він нагадує нам, що в розширенні нашого розуму лежить потенціал до оновлення, до прощення та до сміливого акту нових обіцянок.
Отже, коли годинник проб’є північ, пам’ятаймо, що новий рік — це не просто новий початок, а продовження колекції нашого життя, яка постійно розширюється. У цьому розподілі часу лежить сама суть того, ким ми є, і ким ми хочемо стати.
Автор: Daniel Esparza
Джерело: aleteia.org
Переклад з англійської та адаптація: Максим Гонтар
Ілюстрація: Св. Августин Гіппонський, колаж
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
